Четвертий клас ми закінчили
Сьогодні хочеться радіти,
Весна, краса, усе цвіте!
Сьогодні всі щасливі діти —
В нас свято нині непросте!
Весна, краса, усе цвіте!
Сьогодні всі щасливі діти —
В нас свято нині непросте!
Четвертий клас ми закінчили
І дружно в п’ятий перейшли.
Із книжкою ми подружили
Та на озброєння взяли,
І дружно в п’ятий перейшли.
Із книжкою ми подружили
Та на озброєння взяли,
Щоб далі вчитися й дружити,
І пізнавати дивосвіт.
Нові вершини підкорити,
І відчувати свій політ.
І пізнавати дивосвіт.
Нові вершини підкорити,
І відчувати свій політ.
А світ чарівний, загадковий,
Непізнаний ще до кінця.
Жаданий, радісний, чудовий
Чекає на свого співця.
Непізнаний ще до кінця.
Жаданий, радісний, чудовий
Чекає на свого співця.
І ми сьогодні на порозі,
Щоб відкривати дивосвіт.
На гарній, чарівній дорозі,
Готові вирушить в політ,
Щоб відкривати дивосвіт.
На гарній, чарівній дорозі,
Готові вирушить в політ,
Як ті маленькі ластів’ята,
Що тільки стали на крило.
Бо школа в нас була, мов свято,
Тут дуже затишно було,
Що тільки стали на крило.
Бо школа в нас була, мов свято,
Тут дуже затишно було,
Як у гніздечку коло мами —
Тепло і затишок, краса.
У школі нам було так само,
Мир, сонце, сині небеса…
Тепло і затишок, краса.
У школі нам було так само,
Мир, сонце, сині небеса…
Ми вчились творчо працювати,
Свята проводили не раз.
Навчились мислити, читати
Старанніше із класу в клас.
Свята проводили не раз.
Навчились мислити, читати
Старанніше із класу в клас.
Ходили часом у походи,
В театри, в парки, у кіно.
Траплялись різні в нас пригоди,
На те й дитинство нам дано…
В театри, в парки, у кіно.
Траплялись різні в нас пригоди,
На те й дитинство нам дано…
То ж нам завжди було цікаво,
Ми стали, мов одна сім’я.
Життя проходило яскраво
В країні — школа на ім’я!
Ми стали, мов одна сім’я.
Життя проходило яскраво
В країні — школа на ім’я!
Це наша — початкова школа,
Усе тут радістю бринить.
Шум, радість, щастя, гра довкола
Нам тут було цікаво жить!
Усе тут радістю бринить.
Шум, радість, щастя, гра довкола
Нам тут було цікаво жить!
І от сьогодні розставання,
Іти пора, бо підросли.
З гніздечком затишним прощання,
Ми в нім захищені були
Іти пора, бо підросли.
З гніздечком затишним прощання,
Ми в нім захищені були
Любов’ю щирою, палкою,
Що від учительки ішла.
Вона стежиною в’юнкою
За руку нас до знань вела.
Що від учительки ішла.
Вона стежиною в’юнкою
За руку нас до знань вела.
Навчила грамотно писати,
Нести у серці доброту.
Людей навчила шанувати —
Науку дуже непросту.
Нести у серці доброту.
Людей навчила шанувати —
Науку дуже непросту.
І ми старались, працювали,
Вбирали всі ази знання.
На все життя запам’ятали.
То ж маєм гарні надбання.
Вбирали всі ази знання.
На все життя запам’ятали.
То ж маєм гарні надбання.
З малят — ми підлітками стали,
То ж розставатися пора.
Ми ще недавно тут гуляли,
Стрибали посеред двора.
То ж розставатися пора.
Ми ще недавно тут гуляли,
Стрибали посеред двора.
А від сьогодні — це вже згадка,
На все своя пора і час.
І це гніздечко — рідна хатка,
Що зігрівала щиро нас.
На все своя пора і час.
І це гніздечко — рідна хатка,
Що зігрівала щиро нас.
І вчителі, що поруч з нами
Усі чотири роки йшли.
Тут подружились ми з піснями
І тут щасливі ми були.
Усі чотири роки йшли.
Тут подружились ми з піснями
І тут щасливі ми були.
Спасибі, початкова школа,
Ти наша перша висота.
Попереду в нас — виднокола,
А в нашім серці — доброта
Ти наша перша висота.
Попереду в нас — виднокола,
А в нашім серці — доброта
До всіх людей, що поруч з нами
Усі чотири роки йшли
Під голубими небесами…
Спасибі всім, що ви були!
Усі чотири роки йшли
Під голубими небесами…
Спасибі всім, що ви були!
Надія Красоткіна
Немає коментарів:
Дописати коментар