Статті на актуальні проблеми

ПОРАДИ ВТОМЛЕНОМУ БАТЬКОВІ ВЗАГАЛІ ТА ВЧИТЕЛЮ-БАТЬКУ ЗОКРЕМА

Нас навчають бути вчителями, але не вчать бути успішними вчителями. На превеликий жаль, ніде та ніколи, ні за яких обставин не навчають працювати не багато й тяжче, а розумніше», — пише російський психолог і колишній учитель Аліна Бікеєва.

 Невеличкий урок біології й урок батьківства:

     У дельфінів своє життя, свій світ і навіть, як думають учені, своя мова. Дельфіни — теплокровні ссавці, що вигодовують своїх дитинчат молоком. Дельфіни незвичайні тим, що живуть у воді, а дихають повітрям. Ніс у воді в дельфіна інстинктивно закривається, і він перестає дихати. Цікаво, що дельфіни не можуть жити ні без води, ні без повітря. Малята в дельфінів народжуються у воді. У новонародженого дельфіна немає в легенях повітря, і він може потонути, якщо цього повітря не ковтне. Тому відразу після народження дитинчати його батьки чи родичі відразу починають своїми носами та головами виштовхувати малечу на поверхню води, на повітря, підтримуючи його з двох сторін, щоб він не пішов на дно. Якщо цього не зробити, то новонароджений дельфін гине, він просто-напросто тоне, тому що не може дихати у воді. Повітря ж на поверхні води стимулює відкриття спеціального дихального отвору, що розташовується в дельфіна на голові, і маля робить перший подих. Після цього маленький дельфін уже не має потреби в допомозі для здійснення дихання. Схематично це виглядає приблизно так.

     Як відомо, дельфіни мають інтелект. Цікаво, що мозок дельфіна за своїм об’ємом і вагою більше мозку людини. Співвідношення мозку до тіла: у людини 1 до 50, а в дельфіна 1 до 80. Так, ці розумники-тварини знають, що роблять зі своїми дитинчатами. Тож нехай вибачають мене біологи, якщо я щось пояснила не так. Але, на мій погляд, нам, батькам людських дитинчат, є чому повчитися в мудрих древніх тварин. Адже й нам, шановні батьки та педагоги, треба виштовхувати власних дітей та учнів на поверхню життя. Виштовхувати всіма силами, ні на хвилину їх не кидаючи, щоб вони, задихнувшись від нашої неуважності й легковажності простору, раптом не пішли до дна, до дна життя. Щоб вони, наші діти, у цьому житті не потонули. Давайте запам’ятаємо урок, що нам ненав’язливо викладають розумні дельфіни.

Поради втомленому батькові

     Нас ніхто і ніколи не вчить бути батьками. Таких навчальних предметів немає, напевно, у жодній програмі, візьміть будь-які навчальні заклади. Тому майже всі ми стаємо батьками-самоучками й виконуємо свої батьківські обов’язки за власним розумінням, чисто інтуїтивно, або робимо це так само, як це робили наші батьки з нами. А тим часом ми просто зобов’язані бути відмінними батьками, ми повинні бути батьками успішними й ефективними. І ще ми повинні помістити своїх дітей у простір любові, нашої до них любові. Інакше наші діти можуть вирости нещасливими, невпевненими в собі, закомплексованими, неуспішними і не цілком психічно здоровими. Крім того, якщо ми — погані батьки, то нам у майбутньому світять погані стосунки з нашими дітьми, і нас чекає обтяжлива старість. Хоча, чесно кажучи, важко любити власних дітей щодня 24 години на добу.

    У наш щоденний розклад, упорядкований чи не дуже, строго регламентований чи вільний, у будь-який розклад обов’язково треба внести години, відведені нашим рідним дітям, тільки дітям і нікому й нічому більше. Так, спілкування й любов за розкладом, якщо хочете. Але це краще, ніж відсутність усього цього зовсім. Отже, внесіть рідних дітей у свій щоденний розклад. І живіть за цим розкладом.

     Ви багато працюєте? У вас не залишається ні часу, ні сил на своїх рідних дітей? Скоротіть свої робочі години. Але в жодному разі не скорочуйте своїх рідних дітей!

     Вам не вистачає грошей? А кому їх вистачає? На жаль, ми всі в основному живемо за антиекономічним принципом: скільки заробляємо, стільки й витрачаємо. Ми дуже швидко освоюємо свій матеріальний простір, у якому живемо, звикаємо до нього. Скажімо, якщо ви торік заробляли 4 тисячі на місяць (відразу домовимося, що всі цифри умовні), то ви й жили в матеріальному полі цих 4 тисяч, і, зрозуміло, вам цих грошей на все не вистачало. Якщо ви цього року стали заробляти, наприклад, 6 тисяч на місяць, то ви дуже швидко освоїли новий для себе матеріальний простір і вже живете в ньому. І вам знову на все грошей не вистачає. Відкрию вам два великих секрети:

• Грошей завжди не вистачає, мільйонерам їх теж не вистачає на їх мільйонерські справи.

• Ніякі гроші не замінять дітям «розкоші людського спілкування» (Антуан де Сент-Екзюпері) з батьками.

     Скільки б ви грошей не стали заробляти, їх усе одно буде не вистачати, тому що зі збільшенням доходів відразу збільшуються наші потреби та бажання. Але, на жаль, зі збільшенням доходів родини не збільшується кількість батьківської любові до дітей, не збільшується людяність і теплота стосунків удома, і зовсім не збільшується щастя наших дітей. Тож чи варто гнатися за грішми, докладаючи для цього часом надлюдські зусилля?

• За гроші можна купити ліжко, але не сон; їжу, але не апетит; ліки, але не здоров’я; будинок, але не домашнє вогнище; книги, але не розум; прикраси, але не красу; розкіш, але не культуру; розваги, але не щастя; релігію, але не порятунок (Поль Брегг).

• А вже хороших дітей точно ні за які гроші не купиш. Їх можна тільки виростити такими. І зробити це можемо тільки ми, хороші батьки.

     До речі, гнатися за грішми ніколи не пізно, якщо вже вам так дійсно хочеться задовольняти власні всезростаючі потреби. А ростити дітей у людській обстановці в дійсній родині може бути запізно, тому що наші діти мають одну дивну для нас, батьків, особливість — вони швидко ростуть. Тому одна з найбільш смутних реальностей, що стосується батьків усіх часів і народів, — це наше стійке відкладання спілкування з власними дітьми на «потім». Ми продовжуємо працювати й утомлюватись, ми продовжуємо гнатися за грішми, ми так і продовжуємо завзято відкладати нашу дружбу зі своїми рідними дітьми та спілкування з ними. Діти наші ростуть, і це саме «потім» зазвичай не настає. Даремно ми відкладаємо власних дітей і своє батьківське життя до кращих часів. Давайте зупинимось у цьому нашому наполегливому відкладанні й упертій упевненості в можливості надолужити упущене коли-небудь потім і у власній правоті. Ні, ми — не праві! Кращі часи в нас із вами проходять зараз, у дійсний момент!

     Якщо ви, шановні батьки, усе-таки продовжуєте відкладати любов до своїх рідних дітей на «потім», то принаймні не обманюйте себе, а зробіть щире визнання: «Я відкладаю своїх рідних дітей назавжди! Мені не тільки зараз ніколи займатися, спілкуватися та дружити з власними дітьми, мені також ніколи буде цим усім займатися завжди. Потім, пізніше, у мене вже точно не буде подібної можливості».

     Важко це визнати, важко в цьому зізнатися самим собі. Боляче, але зате чесно, хоча би перед самим собою чесно. Будьте чесними із собою. Скажіть самому собі: «Я — огидний батько. Я — нікчемний батько. Я — батько неефективний, і таким залишуся завжди». І чогось своїми метушливими турботами про їжу й одяг дітей, а також подарунками до свят робити вигляд, що ви — справжні батьки. Ні, певно, батьки з нас не дуже вийшли.

   Може, для багатьох із вас батьківство — це важливо, але проходить воно, як генеральна репетиція. Дивіться, будьте обережні. Діти, головні глядачі життєвого спектаклю, що грається нами, дорослими, можуть на прем’єру й не прийти. Тому нам, батькам, краще відмовитись від репетицій та усвідомити, що батьківство — це сама прем’єра. Так-так, ваше талановите батьківство або бездарне й злочинне небатьківство — це не репетиція. У вас немає можливості проводити репетицію свого життя. Це — не чернетка. У вас немає й не може бути в цій дії чернеток. Ні, ви пишете своє батьківство або небатьківство набіло. Відразу набіло, у вас не буде можливостей для переписувань.

     Просто заклик: шановні батьки, займайтеся краснописом, тобто відразу чистописанням чистовика свого життя та життя власних дітей! І ще. Дорогі батьки! Якщо ви вже народили дітей, не будьте недбайливими батьками!

     Ми просто зобов’язані бути батьками «дбайливими» тут і зараз. Іншого шансу в нас може не трапитись. А змінитись і стати кращими батьками, ніж ви є зараз, ви можете в будь-який момент. Рішення — за вами. Аби ви прийняли його не занадто пізно, коли вже майже не надолужити упущеного. Змінитись ніколи не соромно, аби зробити це у кращий бік і на власне благо.

     У народі кажуть: «Маленькі дітки — маленькі бідки, а виростуть дітки, і будуть великі бідки». Не вірте цьому народу й не ставтесь до своєї дитини як до нещастя, до лиха, до горя цибульного або до чого-небудь іще, як до виплодка пекла. Ставтеся зовсім навпаки, як до подарунка долі, як до радості, щастя, везіння й вашого благословення.

• Маленькі дітки — ніби-то цукерка! Більші ж дитятки — немов шоколадки!

    Адже вам крупно поталанило бути батьком. Не всім у житті так везе з цукерками та шоколадками.

     На жаль, а може, навпаки, на щастя, ми, учителі й педагоги, живемо завжди за шкільним розкладом, що називається, від дзвінка до дзвінка. Ну що ж, таке наше професійне життя. Неодмінно відведіть у своєму розкладі шкільних уроків щоденні (!) години занять із власною дитиною, години спілкування з нею. Краще вже любов за розкладом, ніж узагалі жодної любові. Краще спілкування сувора за годинником, аніж повна відсутність такого.

     Просте побажання: тож не упускайте, щоби потім не надриватись, надолужуючи. Міняйтесь у кращий бік прямо зараз. Працюйте над якістю свого батьківства постійно.

• Так не повинно бути на світі, щоби були загублені діти!

 Коли діти нічиї, це трагедія для всіх. За жодних обставин не втрачайте своїх рідних дітей!

   Наші діти мають звичай виростати й іти від нас. І ми, їхні вже літні батьки, раптом відкриваємо для себе це незвичайне життя та шкодуємо про те, чого ми не встигли зробити або поробити зі своїми дітьми, поки вони були з нами. Адже батьківство — це не просто мати дітей у наявності у вашому домі. Це — щось більш складне, об’ємне, енергозатратне й неповторне.

• Не повториться таке ніколи!

У порівнянні з ним усе — суєта й дурниці!

 Так давайте не будемо метушитись і витрачати своє життя на дурниці. Відкладаючи рідних дітей на «потім», ми, самі того не усвідомлюючи, відкладаємо своє життя, батьківське життя, назавжди.

Просте побажання: не відкладайте своє життя на «потім»! Живіть зараз!

                                                                                                                   А. Бікеєва

За матеріалами журналу: „Відкритий урок: розробки, технології, досвід” №01/2008р.

          ДИТИНА НЕ ЛЮБИТЬ ЧИТАТИ. ЯК ПРИЩЕПИТИ ІНТЕРЕС ДО ЧИТАННЯ?

     Досвід показує, що сучасні діти читають мало. Це веде до низької техніки читання. Немає необхідного оптимального читання, немає скорочитання.

     Скорочитання - це читання більш ніж 300 слів за хвилину. Цікаво, що великі письменники, наприклад, О. Горький, читали 600 слів за хвилину. Найбільша швидкість читання зафіксована в американського президента Дж. Кеннеді - близько 2000 слів за хвилину. У деяких зарубіжних фірмах не беруть на керівну роль фахівця, якщо він читає менше 400 слів за хвилину.

     Дитині-школяру необхідне оптимальне читання. Це читання зі швидкістю розмовної мови, тобто в темпі від 120 до 150-ти слів за хвилину. Саме до такої швидкості пристосувався за багато століть артикуляційний апарат людини, саме при цій швидкості досягається краще розуміння тексту.

     Диктори телебачення широко варіюють свою швидкість читання - у межах від 90 до 170-ти слів за хвилину при середньому читанні 130 слів за хвилину.

    Випускник початкової школи за нормативами повинен читати 90 слів за хвилину!!! Це не збігається з оптимальною швидкістю розмовної мови.

 За оцінками психологів, на успішність дитини у школі впливає 200 факторів. І існує фактор номер один - швидкість й усвідомленість читання. Досвідчені вчителі відзначають: у 6-8-х класах успішно встигаючими в основному були ті, хто наприкінці початкового навчання читав 130-170 слів за хвилину, учнями із середнім рівнем навчальних досягнень - 100-140 слів за хвилину, а з низьким - 80-90 слів за хвилину.

     При низькій швидкості читання учню старшої школи і 24-х годин не вистачить, щоби прочитати все з домашнього завдання. Таким чином, він приречений на низький рівень успішності. Швидко читають зазвичай ті учні, які читають багато. У процесі читання вдосконалюються оперативна пам'ять і стійкість уваги. Від цих двох показників залежить розумова працездатність.

     Діти мають різний темперамент. Холерики, як правило, вимовляють 150 слів за хвилину, сангвініки - 130 слів за хвилину. А ось флегматики та меланхоліки на рівень 120 слів за хвилину навряд чи вийдуть. Але природа розпорядилась так, що більшість наших учнів є холериками та сангвініками.

     Отже, школяру необхідна оптимальна швидкість читання. Як її досягти? Треба розбудити інтерес до читання. Тут важлива спільна робота вчителя, батьків і бібліотекаря. Книги, запропоновані дітям для додаткового читання, повинні суворо відповідати віку дитини. Для кожного віку є рекомендаційні списки літератури «Що читати дітям?». Вони є майже в кожній дитячій бібліотеці.

     Часто батьки пишаються тим, що діти читають «дуже товсті книги». Це книги для дорослих. Від них користі молодшому школяру не буде. Діти читають поверхово, уловлюють лише основний зміст книги. Таке читання веде до звички пропускати описи природи, характеристики героїв тощо. А буває, читання дитиною книги для дорослих веде до лиха.

    Хлопчик в 11 років прочитав книгу «Брестська фортеця» з описом життя захисників цієї фортеці. У дитини була тривала депресія.

     Стежачи за читанням дітей, треба прагнути до того, щоби книги були різноманітної тематики: пригоди, казки, розповіді про тварин, про музику тощо.

     У вихованні любові до книги в дітей молодшого шкільного віку має значення наявність хороших дитячих книг удома. Це дасть можливість обмінюватись книгами з товаришами, обговорювати їх.

     Дуже добрий прийом, коли дорослий починає читати книгу вголос. На цікавому місці зупиняється, а далі читає дитина. Тому що всім хочеться знати, що відбудеться з героями далі.

     За програмою у школі на уроках читання вивчаються уривки з дитячих книжок. Добре б удома вечорами читати ці твори цілком уголос усією родиною по черзі.

Батьки повинні подбати про те, щоб дитина знала прізвище автора й назву книги. Треба поговорити про те, які книги цього автора вже знайомі дитині.

Для молодших школярів велике виховне значення має розглядання ілюстрацій у книзі. Ілюстрації допомагають зрозуміти та запам'ятати прочитане.

Треба намагатись, щоб діти розповідали про прочитане, а дорослі жваво цікавилися сюжетом книги.

     Тривалість домашнього колективного читання - не більше 40 хвилин. Читання вголос - корисне тренування для дітей, вони звикають читати голосно, виразно, чітко.

Добре, якщо для дитини виписали дитячий журнал. Їх і зараз друкується чимало. Діти будуть чекати зустрічі з книгою. Виховання інтересу до читання легше проходить у тих родинах, де дорослі самі люблять читати.

     Як же дитина повинна читати книгу?

Треба привчити дітей починати читання з обкладинки та титульної сторінки книги. Треба привчити дітей берегти книгу. Її не можна кидати, рвати, малювати на ній, загинати кути сторінок, вирізувати з неї картинки. Особливо акуратно діти мусять ставитись до бібліотечної книги. Її треба обернути в чистий папір і, прочитавши, здати в точно визначений строк.

 При читанні треба дотримуватись основних правил гігієни читання:

очі треба берегти, тому не можна читати при слабкому освітленні;

лампа повинна бути з боку лівої руки дитини, і світло від неї не повинно падати в очі;

при читанні варто давати короткий відпочинок очам;

не можна читати лежачи.

Як домогтись оптимальної швидкості читання?

Наводимо кілька практичних порад для батьків молодших школярів.

1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Пам'ять людини налаштована так, що запам'ятовується не те, що постійне, а те, що миготить: тобто то є, то немає. Тому всі тренувальні вправи треба проводити короткими порціями, але зі значною частотою. Не можна казати: «Поки не прочитаєш, із-за столу не виходь». Для першокласника достатньо домашнього тренування трьома порціями по п'ять хвилин.

2. Читання, що дзижчить, було основним елементом при навчанні у школі В. Сухомлинського. Це таке читання, коли дитина читає вголос, напівголосно, зі своєю швидкістю протягом п'яти хвилин.

3. Добрі наслідки дає читання перед сном. Останні події дня фіксуються емоційною пам'яттю, й вісім годин сну людина знаходиться під їх впливом. Ще 200 років тому казали: «Студент, науками живучий, учи Псалтир на сон прийдешній».

Часто ми радимо дитині прочитати вірш на ніч і книгу покласти під подушку. Ця рекомендація означає одне: останнє враження дня залишається в пам'яті на всю ніч.

4. Якщо дитина не любить читати, то їй необхідний такий режим читання, що щадить: дитина прочитає 1-2 рядка й одержує короткочасний відпочинок. Таку можливість дають книжки з великими картинками й одним-двома реченнями внизу.

5. Розвиток техніки читання гальмується через слабку оперативну пам'ять. Дочитавши до четвертого слова, учень уже не пам'ятає перше. Професор І. Федоренко рекомендує такі вправи: багаторазове читання, читання будь-якого тексту в темпі скоромовки, виразне читання з переходом на незнайому частину.

6. Вправа «Блискавка» полягає в чергуванні читання в комфортному режимі з читанням на максимально доступній швидкості. За командою «Блискавка» дитина читає із прискоренням протягом 20 сек спочатку, потім тривалість збільшити до двох хвилин.

7. Вправа «Буксир». Дорослий читає зі швидкістю, доступною дітям, а діти намагаються читати про себе, стежити та встигати за дорослим. Перевірку проводити шляхом раптової зупинки.

 8. Вправа «Хто швидше?». На столі лежать картки зі статтею. Треба знайти конкретну пропозицію в одній із карток, ковзаючи по тексту.

9. Вправа «Губи» використовується з метою чіткого розмежування дітьми читання про себе та читання вголос, а також активного зовнішнього промовляння при читанні. За командою «Читати про себе» діти прикладають палець лівої руки до щільно стиснутих губ.

 Таким чином, батьки можуть вибрати одну з форм або чергувати дані форми та методи роботи, щоби постійно підтримувати читацький інтерес молодшого школяра.

Вихованню любові до читання, розвитку читацьких навичок сприяють конкурси кращих читців, оглядові уроки позакласного читання, колективні відвідування бібліотеки, конкурси ілюстрацій до прочитаних книг, створення «відеофільму» до книги, складання кросвордів, тестів до розповіді, повісті тощо.

Літературні свята, в яких беруть участь усі члени родини, мають велике виховне значення.

                                                                                                         І. Михайловська

За матеріалами: http://osvita.ua
  PS: За новими програмами скасовані вимоги щодо нормативів техніки читання! Проте, як на мене, якість навчання суттєво залежить від швидкості та оперативності в оволодінні навчальним матеріалом.

Десять книжок, які слід прочитати саме в дитинстві
    Останнім часом стало звичним укладати й оприлюднювати розмаїті рейтинги, переліки, «експертні оцінки» тощо.

Сайт "КЛЮЧ"  попросив різних, але по-справжньому книжних людей, фактично спонтанно назвати десять текстів, які, на їхнє переконання слід обов‘язково прочитати саме у дитинстві, максимум — у підлітковому віці.

Ось яка неочікувана, розмаїта і напрочуд репрезентативна мозаїка народилася з їхніх спогадів, уподобань і смаків власних дітей!

Я б запропонувала з цього списку наступні:
1. Трилогія А. Ліндгрен «Малюк і Карлсон, що живе на даху», «Карлсон прилітає знов» і «Нові пригоди Карлсона, що живе на даху».
2. Безумовно «Тореадори...» В. Нестайка (в сучасному перевиданні) та його цикл про Лісову школу і будь які книжки цього автора!
3.Трилогія «Джури» В. Рутківського
4.Дж. Ролінг. «Гаррі Поттер» (усі книги).
5.С. Лагерлеф. «Дивовижна подорож Нільса Хольгерссона з дикими гусями по Швеції».
6.  Усі книги Сашка Дерманського.
7. Е. Успенський. «Дядя Фёдор, пёс и кот» та їнші.
8. Эно Рауд «Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько»
9. Чуковський, А. Костецький для молодших діток.
10. Твори Миколи Носова.
11. І абсолютно всі книги, які захотіла читати дитина!